ЛЯГТИ́

див.

ляга́ти

ЛЯГА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ЛЯГТИ́, ля́жу, ля́жеш; мин. ч. ліг, лягла́, ло́; наказ. сп. ляж; док.

Приймати горизонтальне положення на чому-небудь (про людей та деяких тварин); протилежне

вставати

– Не кидай мене, Степане, .. Не давай мені лягати! Тримай на ногах!

(О. Довженко)

;

– Ох, били ж мене; били, били, били! що ні сісти, ні лягти не можна

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

у що, на що.

Розташовуватися де-небудь у горизонтальному положенні

Юзя лягає в траву коло Дарки

(Леся Українка)

;

Шаптала опустив руки й поволі почав лягати на землю ниць

(В. Підмогильний)

;

Зовсім безсилі і недужі лягають на землю – не рухаються; дехто помер: так близько до брами!

(В. Барка)

;

Ласочка не скімлила і не молотила хвостом по землі, як завжди, побачивши у човні рибу, а лягала в траву й ждала

(Григір Тютюнник)

;

Я скинув з себе теплу сукняну куртку і, лігши на кригу, поповз до потопаючого Гриші

(Л. Смілянський)

;

У сполуч. зі словами, що вказують на особливості цього положення

Я лягаю на бік, покриваю голову ковдрою, згортаюсь по-дитячому бубликом, підтягнувши коліна до самого підборіддя

(В. Винниченко)

;

Провiвши очима брата, малий лягає долiлиць i починає мрiяти

(Василь Шевчук)

;

Контрабандист бризкає Шейха одеколоном, той солодко мружиться, лягає на спину, засинає під пальмою

(П. Загребельний)

;

Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку

(Л. Глібов)

;

Ліг голічерева під височенними кедрами, тягуче-важко і глибоко зітхнув, ніби випустив дух, поклавши голову на корінь, і так лежав

(І. Багряний)

;

Він сміється засмученими очима, лігши горілиць, дивиться вгору, похрумкує шоколад і щось думає

(Р. Андріяшик)

;

з інфін., на що, до чого, у що, де і без дод.

Лаштуватися до сну, вкладатися спати

Хто пізно лягає, той щастя не має

(Номис)

;

Раділи люде встаючи. А мати й спати не лягала

(Т. Шевченко)

;

– Не хочу я у хаті спати, – кажу господині, – душно мені: буду у комірчині лягати

(Панас Мирний)

;

Як нагодує дітей та покладе спати, сама не лягає ще

(А. Головко)

;

Лягала з думкою про Ігоря, у снах він одразу ж з'являвся

(В. Чемерис)

;

Доїхав я додому щасливо, зараз ліг до ліжка і спав три дні і три ночі

(М. Коцюбинський)

;

* Образно.

Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? Іще не лягай!

(В. Самійленко)

;

військ.

Приймати горизонтальне положення, щільно притискаючись до землі, щоб уникнути кулі, осколка і т. ін.

Команда “Лягайте!” пролунала там враз із тим, як із лісу вдарили скоростріли

(О. Забужко)

;

Вся галявина ще й досі прострілювалася противником з кулеметів, і Черниш, скомандувавши бійцям лягти, ліг і сам

(О. Гончар)

Поступати на лікування в медичний заклад

У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися, .. бо не хотілось лягати у львівському шпиталі

(М. Коцюбинський)

;

Інші, коли хворіли, лягали в медсанбат. Воронцов мусив хворіти в полку

(О. Гончар)

;

– Не мусиш відразу лягати до шпиталю. Може, спочатку варто просто піти подивитися, поговорити. – Це були слова Карпа

(Ю. Іздрик)

;

Я завтра в онкологічний диспансер лягаю

(Люко Дашвар)

;

[

Батура

Я мушу негайно лягти в лікарню. У мене відкрилась рана

(О. Корнійчук)

;

тільки док.

Тяжко захворіти; злягти

Через тиждень Нимидора лягла і більше вже не вставала

(І. Нечуй-Левицький)

Умирати, гинути в бою

Врубувався він у ворожу гущину, як у ліс темний, і лягали нападники покосами

(О. Ільченко)

;

Спинися над пам'яттю смілих, Тут слави герої лягли

(П. Усенко)

;

Падати зрубаним, зрізаним (про рослини)

Поглянь ти на таткові руки – Які в них напружені жили!.. Дуби щонайбільші і липи, і буки Лягають від їхньої сили

(В. Бичко)

;

Завтра вранці тут ляжуть покоси На безмежній квітучій землі

(Г. Бойко)

тільки 3 ос.

Опускатися, падати на яку-небудь поверхню (про предмети)

Снаряди вже лягали на майдан, на городи, в бідняцькі двори

(О. Довженко)

;

– Тут жодна міна не ляже марно

(О. Гончар)

;

* Образно.

Коли пір'їнка добра лягає на терези – пишуться поеми, складаються вірші, надходить осяяння вченим і митцям, народжуються генії

(І. Роздобудько)

;

на чому, де, на що.

Розміщуватися на якій-небудь поверхні

Облітає пух з тополі І лягає тихо долі

(М. Рильський)

;

Пізнав Йон Гашіцу по чорних косах, що вибились з-під рядна і лягли на ньому, як дві грубі гадюки

(М. Коцюбинський)

;

* Образно.

Часом легенько-м'яко лягало

[бабине літо]

Ярині на очі

(Леся Українка)

;

На його запорошене обличчя лягає задума

(М. Стельмах)

;

Розташовуватися певним чином

Моя машина раз у раз сповзала із слизької, роз'юшеної дороги й легко лягала набік у придорожній рівчак

(Ю. Яновський)

тільки 3 ос., по чому, на що.

Поширюючись по поверхні, вкривати собою що-небудь

Туман хвилями лягає По степу німому

(М. Старицький)

;

І на все, на все лягав пил чорнобильської траси

(Л. Костенко)

;

В садочку іній ліг На дерев'я голе...

(Л. Боровиковський)

;

Падати на щось (про сонячне проміння, тінь і т. ін.)

На захід сонце вже схилилось, Лягають тіні на полях

(з народної пісні)

;

Ясний сонячний промінь срібною доріжкою лягав по снігу

(М. Коцюбинський)

;

Попереду, на автостраді, смугами лягали сяйва автомобільних фар

(Л. Дмитерко)

;

Від верби лягла довга тінь на воду

(В. Гжицький)

;

Вкривати обличчя людини, з'являтися місцями на його поверхні (про загар, рум'янець і т. ін.)

Під очима аж синява підковами лягла

(О. Гончар)

;

також без дод., перен.

Наставати (про вечір, ніч і т. ін.)

Над Волгою лягав молодий весняний вечір

(Г. Епік)

;

Внизу видко, як ніч лягає густіш і густіш

(Ю. Яновський)

;

На місто вже впевнено лягали теплі червневі сутінки

(А. Кокотюха)

;

Лягла зима. Завіяло дороги. Тремтять хати від холоду

(М. Рильський)

тільки 3 ос., перен.

Поширюватися на кого-, що-небудь

Лягала на майдан глуха тривога здушеною і пружною тишею

(Р. Іваничук)

;

Бути тягарем, обтяжувати (про горе, відчай і т. ін.)

Щось важке лягає на серце і душить його, як те каміння

(І. Нечуй-Левицький)

;

Ще вагоміша підозра лягає на Лушу

(В. Малик)

тільки 3 ос., куди, до чого, на що, у що, від чого, де, перен.

Пролягати, тягнутися (про шлях, дорогу)

Весело лягають Дороги до гаю

(М. Стельмах)

;

Шлях оцей лягає на Коджорі

(О. Ющенко)

;

На один бік було видно .. Шандрове господарство, обнесене здоровим тесаним деревом і високою різьбленою брамою, а на другий бік – лягала дорога в плай

(М. Матіос)

;

Його вулиця променем лягала від ратуші

(М. Дочинець)

;

тільки док.

Уміститися на певній площині

– А може, хоч звершечку ляже? – Дем'ян йому лукаво каже, Вареничка узяв І на тарілочку поклав

(Л. Глібов)

;

Тут

[у Бразилії],

мабуть, дві чи три Європи з кінця в кінець могли б лягти

(Л. Дмитерко)

;

перен.

Бути між ким-, чим-небудь, розділяючи, роз'єднуючи когось, щось

В серці один ти, коханий, Хоч поміж нас Ляжуть моря й океани

(Л. Забашта)

Лежи́ть (ляга́є) відповіда́льність (заст. ві́дповідь)

див.

відповіда́льність

△

(1)

Ляга́ти / лягти́ у дрейф,

мор.

–

маневруванням вітрил утримувати судно приблизно на одному місці

А шхуна поквапливо лягає у дрейф і спускає рятувального човна

(З. Тулуб)

;

– Вийшли ми, значить, у море, лягли в дрейф, вичікуємо

(Д. Ткач)

◇

(2)

[Аж] ляга́ти [по́котом] (па́дати) / лягти́ (упа́сти) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.)

–

дуже сміятися, реготати

Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху

(І. Нечуй-Левицький)

;

А всі падали зі сміху

(Н. Кобринська)

;

Молодиці аж лягали від сміху

(М. Коцюбинський)

;

Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху

(Олесь Досвітній)

;

Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху

(І. Микитенко)

;

Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці

(Остап Вишня)

;

Аж до вишні притулилася

[Олеся]

, щоб від сміху не впасти

(Б. Лепкий)

;

– У мене не було матері! Хлопці так і лягли зо сміху: – Оце так! А де ж ти узявся?..

(В. Винниченко)

;

– Може, принести колоду? – звернувся він до них

[дівчат]

. – Сядете. А то ще впадете від реготу

(Г. Усач)

;

Голова́ лягла́ (полягла́, покоти́лася і т. ін.)

див.

голова́

;

Доро́га (путь) ляга́є / лягла́

див.

доро́га

;

(3)

Живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти (лі́зти, іти́ і т. ін.) / лягти́ (полі́зти, піти́ і т. ін.)

–

не маючи виходу із якогось становища, бути у відчаї; помирати, гинути

Живим у яму лягати не хочеться, а не придумають нічого, що робити, щоб пропитатись

[прохарчуватися]

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Коли мені їхати звідсіля, то краще живою в домовину лягати

(С. Васильченко)

;

– Як згадаю про матіночку мою, жива б у землю пішла...

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

[І] вста́ти і лягти́

див.

устава́ти

;

(4)

І ляга́ючи, і устаючи́

–

весь час, постійно, завжди

Хвали .. Бога і лягаючи, і устаючи, а їх

[рідних]

шануй і кохай

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

(5)

І лягти́ і вста́ти

–

весь час бути, перебувати де-небудь, робити щось

Взяв

[Остап Шкандибенко]

жінку з другого села, .. що і встала і лягла у молодого дяка

(Панас Мирний)

;

Іти́ (ляга́ти) / піти́ (лягти́) в [сиру́] зе́млю

див.

іти́

;

(6)

Ка́менем лягти́ (упа́сти) на се́рце (на се́рці)

кому і без дод.

–

негативно вплинути на когось, тяжко приголомшити, пригнітити когось

Він і тепер не плакав, не ридав, На очах в його

[нього]

сльози не блищали, – Вони на серце каменем упали

(Леся Українка)

;

Перша образа каменем лягла мені на серце

(П. Панч)

;

За все своє життя ніколи він не оповідав того, що каменем лягло на серці

(Ю. Збанацький)

;

Ка́мінь ліг (камі́ння лягло́) на се́рце

див.

ка́мінь

;

(7)

Кістьми́ (костьми́, кістка́ми) ляга́ти / лягти́ (полягти́)

а)

загинути в бою, на полі битви

І не знати, чим скінчиться пир сей кривавий, кому з них судилося сватів пригощати, а .. кому кістьми лягати

(Д. Міщенко)

;

Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а крові? напоїть Всіх імператорів би стало

(Т. Шевченко)

;

Річкою текло українське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні – то полягти кістками на вічний спочинок

(М. Коцюбинський)

;

– Лучче

[краще]

полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти І бути славним на чужині!

(Микола Чернявський)

;

Ми втратимо себе як нація, за яку лягли кістьми цілі покоління кращих із кращих синів України

(Б. Олійник)

;

б)

робити все можливе, щоб відстояти щось своє

Знав же характер своєї економки – енергійний, з чималою дозою цинізму. Вона кістьми ляже, а свого доб'ється

(В. Лис)

;

Лежа́ти (бу́ти) / лягти́ (рідко облягти́) на сме́ртній посте́лі

див.

лежа́ти

;

Лежа́ти (па́дати) / лягти́ (впа́сти) кри́жем

див.

лежа́ти

;

Лежи́ть (ляга́є, заляга́є) / лягла́ (залягла́) прі́рва

див.

прі́рва

;

(8)

Ло́ском ляга́ти

–

зовсім лягати; падати

Крик реготу знявся кругом неї і розкотився по всіх хатах. Люди – лоском лягають, аж за животи беруться

(Панас Мирний)

;

На очах у Караїмовича впала перша сотня, гинула друга, ріділа третя... Іноземна піхота лоском лягла

(В. Чемерис)

;

(9)

Ляга́ти / лягти́ [важки́м (непоси́льним, усі́м і т. ін.)] тягаре́м на пле́чі

чиї, кому

–

ставати предметом чиїх-небудь великих, обтяжливих турбот, переживань і т. ін.; постійно непокоїти когось

І велика, досі незнана відповідальність – чує – лягає йому на плечі нещадним тягарем

(О. Гончар)

;

Панщина ж, своє господарство і діти усім тягарем лягли на одні материні плечі

(М. Стельмах)

;

Гіркота втрати важким тягарем лягла на плечі молодого командира

(з газ.)

;

(10)

Ляга́ти / лягти́ в осно́ву

чого

–

бути джерелом, началом чого-небудь

Знання матеріалу, який лягає в основу твоєї книги, завжди повинно бути максимальне

(Ю. Смолич)

;

Матеріалів, що могли б лягти в основу

[фільму]..,

було недостатньо

(О. Довженко)

;

(11)

Ляга́ти / лягти́ до ніг (під но́ги, в но́ги і т. ін.)

чиїх (чиї), кому, кого і без дод.

а)

скорятися кому-, чому-небудь

Складні ворожі укріплення лягали до ніг

[нашим бійцям]

(О. Гончар)

;

б)

виявляти шану до когось, вшановувати когось

Як упав же він з коня та й на білий сніг. – Слава! Слава! – докотилось і лягло до ніг

(П. Тичина)

;

(12)

Ляга́ти / лягти́ на курс (ку́рсом)

а)

рухатися вперед у певному напрямку (про судна, літаки і т. ін.)

Повітряний лайнер злітає в голубу височінь і лягає курсом на Одесу

(з газ.)

;

Вітрильник, лігши на курс, неухильно прямував до рідних берегів

(О. Гончар)

;

Вертоліт стрімко піднявся в біле небо, описав над нами коло й ліг на курс понад сталево-мертвою гладінню озера

(Р. Іваничук)

;

Прибув командор Томасон і доповів начальнику експедиції, що корабель завершив розгін і ліг на заданий курс

(О. Авраменко, В. Авраменко)

;

б)

ґрунтовно виконувати якусь справу; домагатися успіхів у чомусь

Одержуючи з рук завгоспа лабораторний халат.., почув

[Максим]

від нього напутні слова: – Ну і ну! Лягайте на курс

(Н. Рибак)

;

(13)

Ляга́ти / лягти́ на пле́чі

кого, кому, чиї і без дод.

а)

з'являтися, ставати предметом чиїх-небудь обов'язків (про роботу, відповідальність і т. ін.)

– Велика відповідальність лягає на плечі саперів, – сказав Волинський

(П. Гуріненко)

;

Експедицію було закінчено, але сила роботи лягла на плечі її учасників

(З. Тулуб)

;

Відповідальність, лігши йому на плечі, мовби напнула всі його мускули й нерви і залишила їх надовго в такому стані

(О. Гончар)

;

б)

наставати, надходити (про який-небудь стан, період і т. ін.)

Старість лягає на плечі, а років йому ніяк не зупинити

(М. Томчаній)

;

(14)

Ляга́ти / лягти́ під ніж (на стіл)

–

іти на медичну операцію

– Коли лягаєте під ніж, то не можна бути певним за завтра

(Ю. Смолич)

;

(15)

Ляга́ти / лягти́ пра́хом

–

гинути, пропадати

– Мені не шкода!.. Нехай горить! І нехай воно прахом ляже!

(О. Довженко)

;

(16)

Лягти́ вздовж ла́ви (на ла́ву)

–

померти

З такої страви ляжеш вздовж лави!

(прислів'я)

;

Того з мене пріч не візьмуть, тим посповідаюсь і на лаву ляжу

(Ю. Яновський)

;

(17)

Лягти́ голово́ю (голова́ми),

уроч.

–

загинути в бою, у боротьбі, відстоюючи, захищаючи кого-, що-небудь

В далекій дорозі Найду або долю, або за Дніпром Ляжу головою

(Т. Шевченко)

;

[

Муза

Співаймо поважно Про те, як одважно Герой умира на війні. Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви

(Леся Українка)

;

[

Воєслав

У битві з печенігами лягла головами мало не вся дружина князя, але ворогів розбив князь впрах

(Юліан Опільський)

;

Там .. щонайкращі лави, Наш щонайкращий цвіт там головою ліг

(М. Зеров)

;

(18)

Лягти́ і не вста́ти

–

докласти максимум зусиль, щоб довести щось до кінця

Хтось не міг утриматись, щоб того не написати, і ліг і не встав, поки не написав

(Леся Українка)

;

(19)

Лягти́ ка́менем на дно (на дні)

–

потонути

Корабель каменем ліг на дно, але людей пощастило врятувати

(із журн.)

;

(20)

Лягти́ / ляга́ти на ду́шу

чию, кому і без дод.

а)

тяжко вразити кого-небудь, негативно вплинути на когось; приголомшити, пригнітити когось

Мотря чула, що на її душу лягло щось важке, але ні одна сльоза не виступила на її очах

(І. Нечуй-Левицький)

;

Єлька йде, не вириваючись, бо весь час почуває тягар провини, що важко на душу ліг

(О. Гончар)

;

б)

сподобатися комусь

Декому заходи Морозова теж не лягли на душу

(Яків Баш)

;

[

Квітка до Шевченка

Я його

[“Кобзар”]

притулив до серця, бо дуже шаную Вас і ваші думки кріпко лягають на душу

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

(21)

Лягти́ на со́вість

чию, кого і без дод.

–

викликати почуття провини, сорому, ніяковості і т. ін. за що-небудь

Цей квітчастий шовк не оповив голову, а глибоким докором ліг на совість. Галя ніяково заховала хустину

(М. Стельмах)

;

(22)

Лягти́ / (рідко ляга́ти) в моги́лу (в домови́ну, в гріб, в я́му і т. ін.):

а)

померти, загинути

– Уб'ють тебе, вона

[мати]

в гріб ляже; живи для неї, я прошу

(І. Котляревський)

;

Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг

(С. Руданський)

;

Чи я знайду спочинок за життя, А чи тоді, як ляжу в домовину..?

(М. Вороний)

;

Ніяк не збагну, що воно за людина. Коли отак про себе турбуватиметься та дбатиме – ляже в домовину...

(Ю. Збанацький)

;

Фетюскінові теревені змусили Кобилка з подивом усвідомити: люди живуть не власним розумом, – більшість лягає в домовину, так і не поворухнувши мозком

(Е. Андієвська)

;

б)

бути знищеним, розгромленим (перев. про ворогів)

В могилу ляже проклята звірота. І смерть її – нам золоті ворота

(П. Тичина)

;

(23)

Ма́ло не тру́пом ляга́ти

–

дуже погано себе почувати; бути ледве живим

– Декому на морі від хитання зле робиться. Навіть дивувався: як то люди здорові й ситі мало не трупом лягають

(І. Муратов)

;

(24)

На столі́ лягти́

–

умерти

– Лучче

[краще]

оттут зараз перед тобою на сім столі лягти, чим погубити себе

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

(25)

Ні лягти́, ні сі́сти

а)

дуже тісно де-небудь

У кімнаті ні лягти, ні сісти. А повітря? Хоч ковток би, чистого, цілющого

(із журн.)

;

б)

дуже болить (щось або все у когось); боляче комусь

Узяли його лакеї на стайню, та так оджарили, що ні лягти, ні сісти

(Панас Мирний)

;

Тінь па́дає (ляга́є) / упа́ла (лягла́)

див.

тінь

;

(26)

Тру́пом лягти́

а)

загинути, померти

Йон став коло дверей, готовий краще трупом лягти, ніж випустити дочку з хати

(М. Коцюбинський)

;

Видно, хотіли, сердешну, зганьбити, Та не давалася – трупом лягла...

(Д. Павличко)

;

б)

зникнути, пропасти (про що-небудь)

Хай по всіх світах розверзеться земля, .. хай у тих проваллях трупом ляже людське нещастя

(Є. Гуцало)

;

в)

докласти всіх зусиль для досягнення чого-небудь; усе зробити

[

2-й запорожець

Веди нас, Тарасе, куди хочеш, ми трупом ляжем!

(І. Карпенко-Карий)

;

– Ні, не віддам, трупом ляжу, а не віддам

(В. Собко)

;

Тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди)

див.

тяга́р

;

Тяжки́й (важки́й) ка́мінь ліг (упа́в, звали́вся) на гру́ди (на ду́шу, на се́рце)

див.

ка́мінь

;

[Уве́сь] тяга́р ляга́є / ліг на пле́чі

див.

тяга́р

;

(27)

У лоск лягти́

–

вилягти (про злакові культури)

У лоск лягла пшениця

(Сл. Б. Грінченка)

;

Хоч [живи́м (живце́м, живо́му)] у зе́млю (в моги́лу, в гріб, у я́му і т. ін.) лізь (ляга́й, рідко клади́сь)> <Хоч у петлю́ (у за́шморг) лізь>

див.

лі́зти

;

(28)

Хоч ляга́й та [й] помира́й (вмира́й)

а)

уживається для вираження відчаю в дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко

– Голі й босі, хоч лягай та помирай

(Григорій Тютюнник)

;

б)

немає сил терпіти, витримувати щось; дуже боляче

Коли міняється погода, то крутить усе тіло Нечипорове, ниють рани. Як застануть бригадира оці болі на полях – хоч лягай та помирай

(М. Зарудний)

;

Як (мов, ні́би і т. ін.) ка́мінь ліг на ду́шу (на се́рце)

див.

ка́мінь