БЕРНАРДИ́Н

див.

бернарди́ни

БЕРНАРДИ́НИ

, ів, мн. (одн. бернарди́н, а, ч.).

Те саме, що бернарди́нці.

На майдані хвилювалося ціле море голів; паралельно до стін замку, від костьолу бернардинів до православної церкви, зімкнутою лавою стояли надвірні козаки

(М. Старицький)

;

У Львові кого тільки нема: бернардини, капуцини, кармеліти, домініканці...

(Р. Іваничук)

;

Найбагатшими на Правобережжі були римо-католицькі монастирі, які належали єзуїтам, домініканцям, бернардинам, капуцинам

(із журн.)