СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЛІЧИ́ТИСЯ
1
, лічу́ся, лі́чишся, недок.
1
.
розм.
Входити до складу чого-небудь, належати комусь, до чогось
.
В Уманщині лічаться і деякі села подолянські
(А. Свидницький)
;
Письмові столи за нами лічаться
(із журн.)
;
// 
розм.
Перебувати на певній посаді, службі, бути занесеним у певні списки і т. ін
.
В органах безпеки Корж лічився попервах як оперативник
(Б. Антоненко-Давидович)
.
2
.
Визначатися в певній кількості, у певних сумах; нараховуватися
.
– Слухай, Антосю: за що ж я так страшенно каралася, коли й без того моє життя лічилося лишень днями?
(М. Старицький)
.
3
.
перен., розм.
Розцінюватися, сприйматися певним чином; уважатися
.
Поміж повітовим панством наша сім'я лічилася за людей середнього достатку
(Панас Мирний)
;
Все, що виходе
[виходить]
з цього життям обведеного кола, не має тута
[у повітових містах]
ніякої ваги, лічиться за не знать що
(С. Єфремов)
.
4
.
Пас. до лічи́ти
1
2
.
Важко було позбутися гнітючого переконання, що час тут зупинився навіки, роки не лічаться, години не відмірюються, тільки дні течуть за днями в монотонності молитов
(П. Загребельний)
;
Дуже довго не відрізняли гетьманських особистих і військових грошей; всі вони лічилися вкупі
(з наук. літ.)
.