СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЛИ́НУТИ
, ну, неш, недок., поет.
1
.
Плавно, легко летіти
.
Линув сокіл з України
(Сл. Б. Грінченка)
;
У сні зайшов я в дивную долину. Було так ясно, тихо, легко в ній, Що бачилось мені: не йду, а лину
(І. Франко)
;
Мандруємо вогким туманом назустріч сліпій сніговиці... Так линуть малим караваном у вирій запізнені птиці
(Леся Українка)
;
Кажани линули над самісінькою землею, та, зачувши Дідька, стрілами шугали в небо
(В. Дрозд)
;
* Образно.
Життя торкає серця струни чулі – і я на крилах пісні лину знов
(В. Сосюра)
;
– Можна? – кокетливо запитує Ляля і, почувши ствердну відповідь, лине до столу
(Ю. Винничук)
;
// 
Рухатися вперед із великою швидкістю
.
Смерть була ласкавим струмком, що лине між скелями, несучи з собою притомлене листя
(В. Підмогильний)
;
– Чуєш, як сніг рипить? Це вершники – брати мої линуть мене виручати
(О. Довженко)
;
Ідуть в Каховку пароплави, в Каховку линуть поїзди
(М. Терещенко)
;
// 
Плавно пересуватися по воді, в повітрі і т. ін.
По морю лине човник, як селех
(І. Нечуй-Левицький)
;
Неначе дзеркало прозоре В обводі яснозолотім, Азовське відбивало море Хмарки, що линули над ним
(М. Рильський)
;
Спокійно линуть води Дніпра, .. тиша й спокій панують навкруг
(С. Скляренко)
;
// 
Поширюватися в просторі (про звуки, запахи і т. ін.)
.
Згори лине жайворонкова пісня
(Панас Мирний)
;
Лине здалеку дівочий спів
(О. Довженко)
;
З гарячою парою з кухні линув ніжний аромат тіста і варених ягід
(І. Сенченко)
;
Здалека лине ледве чутна мелодія – чужа, незбагненна, тягуча
(О. Бердник)
;
// 
перен.
Ставати широко відомим; поширюватися (про відомості, славу і т. ін.)
.
Заслужено линула по околишніх країнах слава про хоробрих русичів
(А. Хижняк)
;
В селищі про марево вже знали. Чутка про нього линула повсюди
(П. Загребельний)
;
Далеко линула слава про могутнього князя Ярослава Мудрого
(з навч. літ.)
.
2
.
перен.
Відчувати потяг, рватися до кого-, чого-небудь
.
Батько був добрий, і мати нічого, Я до їх
[них]
линула, як ні до кого
(Я. Щоголів)
;
Малюки чомусь линуть до неї найбільше, їм з нею весело
(О. Гончар)
.
3
.
Минати, проходити (про час, події і т. ін.)
.
Тихо-тихо Дунай воду несе, Ще тихіше рік за роком лине
(І. Франко)
;
Роки линули, віки – з гір посипались піски
(О. Олесь)
;
Швидко лине новорічна ніч
(В. Собко)
;
Люди поспішали на роботу, діти вибігали гуляти на подвір'я і вулиці, і життя линуло далі
(О. Іваненко)
;
Літа, літа! Чому так швидко, так невблаганно линете в давнину?
(М. Олійник)
.
У перелі́т леті́ти (ли́нути) / полеті́ти (поли́нути)
(1)
 
Ли́нути (вита́ти, леті́ти) / поли́нути (полеті́ти) ду́мкою (думка́ми, ду́мою, рідше в ду́мці, мрі́ями, се́рцем),
поет.
думати, мріяти про кого-, що-небудь, пориваючись, прагнути до когось, чогось або кудись
.
А я дивлюся... і серцем лину В темний садочок на Україну
(Т. Шевченко)
;
Летіть, хмари, в край південний, Там у мене рідна хата; .. Сам туди я в думці лину, Хоч мене там і забули
(П. Грабовський)
;
Добру хвилину стояли вони мовчазні .. і линули думкою в майбутнє
(О. Довженко)
;
Він солодко вкладається на ліжко, всіма думами летючи до Уляни
(М. Стельмах)
;
Він дивився тужливо своїми по-дитячому невинними очима на смужку неба в заґратованому віконці і, видно, витав думкою десь далеко-далеко
(Ю. Збанацький)
;
Кожне дитя Мріями лине в широке життя!
(С. Олійник)
;
Правда нам світитиме крізь хмари, Ми ж далеко думкою полинем
(Леся Українка)
;
Онук, закинувши руки за потилицю, полинув мріями своїми знову до Індії
(І. Волошин)
;
Михайло мимоволі полинув думками в Каховку
(М. Зарудний)
.