ЛА́СТИТИСЯ
, ла́щуся, ла́стишся, недок.
1
. Ніжно горнутися, пеститися до кого-небудь
. І щебече
[Оксана],
і сміється, і вигадує, і регочеться, і до матері ластиться(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Тоді вона почала жартома зазирати йому в очі, які він одвертав, тулитись до нього обличчям, смикати за рукава, ластитись, пригортатись
(В. Підмогильний)
;– Ух, ти моя смугаста кішечко!.. – це коханець до любки, ластячись
(І. Багряний)
; * Образно.
Лiниво колихався i шурхотiв на обочинi пирiй, шовкова бахрома трави ластилась до долонi, немов просилась: пригорнися ж до мене
(Р. Андріяшик)
.2
. Те саме, що ла́щитися 2, 3
. Прибігали
[собаки]
до своїх хазяїв і ластилися біля ніг(Б. Лепкий)
;Собака ластився до людей
(М. Трублаїні)
;Зраділе ведмежа .. ластилось, як мала дитина, і теж просило їсти
(І. Багряний)
;Тодорка переступила поріг, і собака лизнув їй руку .. Вона пішла, і собака пішов за нею, ластячись
(Б. Харчук)
;Чубчик і Рудий ластилися до Катрусиних ніг
(Люко Дашвар)
.