ЛАКРИ́ЦЯ
, ЛОКРИ́ЦЯ, і, ж.
1
. Багаторічна трав'яниста рослина родини бобових, яка має протизапальну, спазмолітичну, сечогінну властивість; солодка, солодець
. Лакриця, також відома під назвою солодка гладка, – багаторічна рослина, яка поширена здебільшого в Середземномор'ї
(з наук.-попул. літ.)
.2
. Корінь та кореневище цієї рослини, що їх використовують у фармацевтичній та кондитерській промисловості
. Використання локриці в харчуванні відомо зі стародавніх часів
(з наук.-попул. літ.)
;Екстракт лакриці, який містить понад 10 % за масою цукрози, використовують для виготовлення тістечок, пастили, солодких плиток і т. ін.
(із журн.)
;//
Препарат, вигот. із такого кореня, кореневища
.Лакриця – препарат, який може підвищити артеріальний тиск
(з наук. літ.)
;Під дією препаратів локриці полегшується відхаркування мокротиння
(з наук.-попул. літ.)
.