КУРЛИ́-КУРЛИ́
див.
курли́
.КУРЛИ́
, КУРЛИ́-КУРЛИ́, виг.
1
. Звуконаслідування, що означає крик журавля
. Не раз над Вітровою Балкою – курли, курли – пролітали ключі журавлині й верталися знов
(А. Головко)
;Це хто курличе уночі І на самім світанку? Летять журавликів ключі, Виспівують веснянку: Курли-курли, курли-курли!
(М. Познанська)
;От пташки й летять зиму лютую зимувати в ирії. Курли... Курли... Журавлі...
(В. Чемерис)
;Прислухаюсь. Курли-курли... журавлі в небі
(П. Запаренко)
.2
. розм.
Уживається як присудок за знач. курли́кати.
* Образно.
Над скелями, над гаями оливковими летить, розправивши крила, убитий невільник, за ним у повітрі криваві сліди і пір'я смугасте, а він летить і так сумно – “курли-курли”, а за ним ключем тисячі замучених в'язнів, і кожен – “курли-курли”
(Ю. Винничук)
.3
. у знач. ім., невідм., с.
Те саме, що курли́кання.
На болоті кричали журавлі .. Зухвало й призивно відлунювалось в лісі їх голосне “курли”
(Ю. Збанацький)
;У дворі .. провела
[Мотя]
затуманеним поглядом чорний журавлиний ключ, .. почула прощальне “курли” й пожаліла їх – небесних мандрівників: куди летять, навіщо?(Б. Левін)
.