СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
КУРИ́ТИСЯ
1
, и́ться, недок.
1
.
Те саме, що курі́ти
1
.
Кинулись люди додому, а дома Діло вже здіяв огонь та солома. Тільки одно там небоги й застали: Попіл курився та печі стирчали...
(Я. Щоголів)
;
Його очі блищали, і у високо піднесеній руці ледве курилася забута цигарка в мундштуці
(Л. Смілянський)
;
Вони помовчали рівно стільки, скільки курилась його волога сигарета
(Ю. Андрухович)
;
* Образно.
Запалив Чіпка рай тихого щастя в Грицьковій хаті та й покинув куритися...
(Панас Мирний)
;
// 
Тліючи, виділяти пахощі (про ароматичні речовини)
.
Нате й мій гріш на ладан, Щоб і моє перед Богом курилось
(Номис)
;
Куривсь для духу яловець
[ялівець]
(І. Котляревський)
.
2
.
над чим, з чого, безос.
Підніматися клубками вгору (про дим)
.
Призирається
[Симеон]
на двір старого Кирика, .. чи не куриться в нього з труби, що, може, вже й обід варють
[варять]
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
З коминів над хатами не курилося: в цю пору обід вже зварили, а до вечері ще не бралися
(Ю. Смолич)
.
3
.
Виділяти випари, пар; оповиватися туманом; парувати
.
Шпилі і спуски рудих глиняних гір чорніли, а долина і глибокі западини курилися туманом
(Панас Мирний)
;
Набубнявілі мокрі гіллячки верб злегка курились
(М. Коцюбинський)
;
Гори курилися, сиві тумани здіймалися з темних ущелин і розпливались в морі небесної блакиті
(М. Томчаній)
;
Туман не рухався в певному напрямку, ні – він стояв, і в той же час ворушився. Він ніби курився, виходячи десь із землі
(І. Багряний)
.
4
.
Укриватися вихорами куряви, снігу і т. ін.
Поглядала
[Гафійка]
в бік Ходоркова: чи не куриться вже на шляху від Петрового воза?
(Д. Бузько)
;
Куриться довгий шлях, і вершник мчить
(В. Сосюра)
;
Гребені барханів майже не курилися
(З. Тулуб)
.