КОТЯ́ЧИЙ
, а, е.
1
. Прикм. до кіт.
Завелось у палаці ціле котяче царство
(Панас Мирний)
;Раптом чути жалісне котяче нявкання
(І. Кочерга)
;Почулося люте котяче шипіння, блиснули вогнисті очі
(О. Бердник)
;//
Такий, як у кота
.Він сів на лавці .. і водив довкола своїми котячими очима
(І. Франко)
;Веренчук круто повернувся до неї, ворухнув своїми ріденькими котячими вусами
(С. Журахович)
;Доброчин зареготав із свого кутка – хижий котячий вигляд здичавілої княжни його втішив
(І. Білик)
;//
Вигот. із шкіри, хутра кота
.Він одним рухом руки розперезав .. свій черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами
(І. Франко)
.2
. у знач. ім. котя́чі,
чих,
мн.Родина хижих ссавців, до якої належать кіт лісовий, лев, тигр, леопард, рись євразійська, домашня кішка і т. ін
. Язик котячих покритий дрібними, загостреними роговими сосочками, які допомагають вишкрябувати м'ясо з кісток здобичі й чистити власне хутро
(з наук.-попул. літ.)
;Дрібні види котячих розмножуються щорічно або частіше, наприклад домашня кішка, а великі – раз на 2–3 роки
(з навч. літ.)
.