СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
КОСА́
2
, и́, ж.
Сільськогосподарське знаряддя для косіння трави, зернових і т. ін., що має форму вузького зігнутого леза, прикріпленого до кісся дерев'яного держака
.
Свідок слави, дідівщини З вітром розмовляє, А внук косу несе в росу, За ними співає
(Т. Шевченко)
;
[
Конон
:]
Косарі косять, А вітер повіває, Шовкова трава На коси полягає
(М. Кропивницький)
;
Ти пам'ятаєш, як косили ми в полі жито, як порвав я косу, бо косив невміло
(В. Сосюра)
;
Зупиняється
[Антон],
підіймає косу лезом догори, струшує з нього налиплі травинки, з жалем озирає недокінчений покіс
(Г. Пагутяк)
;
// 
Ніж косарки
.
В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки
(Григорій Тютюнник)
.