СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
КОНФІРМУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, недок. і док.
1
.
що, юр.
Затверджувати ієрархію, проект, судовий вирок і т. ін
.
В українсько-білоруській митрополії спостерігалося обмеження релігійної свободи, привласненої польськими королями в 1498 р., що дозволяло їм призначати та конфірмувати ієрархію православної церкви, а польським магнатам – контролювати духовенство
(з наук. літ.)
;
Їх
[великих панів]
назви і особи були знайомі цареві Миколі, а сей мав добру пам'ять і сам конфірмував засуди на шляхту
(І. Франко)
;
1805 р. імператор Олександр І конфірмував проект перерозпланування Новгорода-Сіверського, на той час уже повітового містечка Чернігівської губернії
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
кого, рел.-церк.
Здійснювати обряд конфірмації (у 2 знач.)
.
Кам'янець-Подільська громада лютеранської церкви налічує близько 70 осіб. Із них 30 конфірмували за п'ять неповних років діяльності церкви
(з рел.-церк. літ.)
;
Сучасні данці дбають про те, щоб їхніх дітей хрестили в церкві, а після досягнення чотирнадцяти років конфірмували
(з газ.)
.