СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
КОНФІТУ́РА
КОНФІТУ́РИ
, ів, мн. (одн. конфіту́ра, и, ж.), зах.
Конфітюр
.
– Ми пили чай на веранді. Пробували свіжі смородинові конфітури, що я наварила
(І. Франко)
;
Тася присіла перед грубкою, запустила в неї руки, щось довго порпалась там і витягла врешті звідти слоїчок із конфітурами
(М. Коцюбинський)
;
Дарка збирала малину панам на конфітури
(Леся Українка)
;
Ми сідаємо на широченну руду канапу. На столику неминучий чайник, конфітури
(В. Винниченко)
;
Ніхто більше не варить йому його улюбленої конфітури з полуниць і ніколи не зварить...
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Шкода, що дівчина утекла. Мені здалося, що в неї вишнева конфітура на губах
(Ю. Андрухович)
.