СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
КОЛОТИ́ТИСЯ
, очу́ся, о́тишся, недок.
1
.
розм.
Приходити в рух від чого-небудь; коливатися
.
Тілеса його жіночки колотились перед ним від поштовхів ридвана
(О. Ільченко)
;
// 
Нерівно різкими поштовхами битися (про серце)
.
Добре пам'ятає він, як колотилось його серце, коли старости взялися за клямку й відчинили двері
(М. Коцюбинський)
;
Небезпеки не було, але однаково в мене дуже колотилося серце і стукало щось у скронях
(Л. Смілянський)
;
Східці в'юнилися все вище і вище – десь під саме небо. У Борі аж дух захопило. Серце колотилося, очі заливав піт
(О. Бердник)
.
2
.
Збиватися (про масло)
.
Щось масло довго не колотиться
(Сл. Б. Грінченка)
.
3
.
Трястися від холоду, страху і т. ін.; тремтіти, дрижати
.
Чи змерзла, чи з тривоги вся колотилась, насилу в хату вернулась та й упала на постіль
(Ганна Барвінок)
;
Розказували
[баби]
.., що буває так, що тільки гляне і вже зурочить – зараз нападе на людину пропасниця! так і труситься, так і колотиться!
(Грицько Григоренко)
;
Хлопці .. од холодної води та напруження аж колотились
(І. Білик)
.
4
.
розм.
Напружувати зусилля для досягнення чого-небудь; бути зайнятим чим-небудь, клопотатися чимось
.
До півночі колотився
[Федір],
товкся по місту, .. потім ще й дома довго не лягав, і ось тепер маєш – проспав
(Д. Ткач)
;
– Як у них там? – Поповнення приймають, всю ніч колотяться
(О. Гончар)
;
Колотиться Макариха з ранку й до вечора, сама спини не розгинає і Якову з невісткою спочину не дає
(М. Руденко)
.
5
.
Те саме, що хвилюва́тися.
– Думаєте, пан їм
[сиротам]
пособить своїм хлібом? – ще більше колотився чоловік
(М. Стельмах)
;
// 
Не давати спокою (про почуття, думки)
.
Минув тиждень, як поховали ми Степана.., а все мені одне в голові колотиться: чия це куля, чия?
(С. Журахович)
;
Весь час в голові хурделили і колотилися ті самі роздуми
(М. Стельмах)
.
6
.
перен.
Бурхливо виявляти незадоволення, незгоду
.
– Ми ще самі тут у себе колотимось, бродимо, як ота земля повесні, а вони
[інтервенти]
тим часом лізуть, лізуть
(О. Гончар)
;
Недарма колотяться на подвір'ї заробітчани
(М. Стельмах)
;
// 
безос.
Ми чекаємо – ждемо: чи смерть, чи воля бідолашним буде. Колотилось в нас такеньки аж тиждень
(Марко Вовчок)
;
Ми
[селяни]
теж пану не спускали... Отак два роки колотилось
(І. Франко)
.
7
.
з ким, за що, про що і без дод.
Зчиняти сварку; сперечатися
.
Він
[в'язень]
все буянив, колотився, скандалячи із своїми сусідами в кутку, в якому сидів
(І. Багряний)
;
Вічно голодні Гранчакові діти: троє босих, а двойко в чобітках, за які щоденно колотилася вся хата
(М. Стельмах)
;
Що мали б то старі мисливці говорить, Коли б із них которий змагання це побачив! Про що колотитесь? Про куций хвіст собачий!
(М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)
;
// 
безос.
Роман жалівся на батька й на братів. – Чудний ти, Романе Пилиповичу! – відкидав йому писар. – Як отак тобі колотитися за їми
[ними],
то нехай тебе батько віддячить, та й годі
(Б. Грінченко)
.