КОКА́РДА
, и, ж.
1
. Металевий значок установленого зразка на форменому головному уборі
. Він не знав, що йому робити, і м'яв у руках свій червонооколий картуз з великою кокардою
(Панас Мирний)
;Недалеко від нього у вирві блиснув кокардою офіцерський кашкет
(Григорій Тютюнник)
;– Ось вам сонце, – сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п'ятака, схожого на сонечко
(В. Стус)
;В нього за спиною стояв високий бiлобровий хлопець в бушлатi рiчкового матроса, в кашкетi з кокардою-крабом
(Ю. Мушкетик)
;На городі стовбичило пугало в картузі без кокарди
(Є. Пашковський)
.2
. заст.
Вид банта на платті, капелюсі і т. ін.
Білі атласові стрічки, срібні шнурочки, з котрих були штучно повироблювані кокарди коло пліч, здавались темнішими врівні з білиною її лиця
(І. Нечуй-Левицький)
;Целя в літнім бронзовім пальті і в білім солом'янім капелюсі з широкими крисами і червоно-жовтою кокардою на наголовачі спішила на пошту
(І. Франко)
.