БЕЗНЕВИ́ННО
.
Присл. до безневи́нний.
“Отак безневинно і досталося
[дісталося]
Галі на горіхи”, – подумав він(Панас Мирний)
;Не раз дрижали
[стіни]
від тяжкого плачу безневинно закатованих людей(Г. Хоткевич)
;Хоч ви й начальство, а безневинно людей нема чого бить
(В. Винниченко)
;Відчував
[джура]
себе безневинно обвинуваченим(З. Тулуб)
;Стоїш перед учителькою з міцно зціпленими губами і навіть усміхаєшся безневинно
(О. Гончар)
;– Простіть, моя людиночко дорогенька, бо це все від нервів, безневинно на чужих гріхах розпинають
(В. Дрозд)
;Реабілітовано пам'ять тисяч безневинно загиблих від репресій людей
(з газ.)
.