КОВБА́НЬКА

, и, ж.

Зменш. до ковба́ня.

Христі заманулося пити, і вона ускочила між дуби до ковбаньки. Круто, мов скрипочка граючи, стікав струмочок у неї

(Панас Мирний)

;

На тій стежці, невидимій для людини і добре розпізнаваній твариною, навіть траплялися ковбаньки із рештками води і густим буянням пустельних швидкоцвітів

(Ю. Логвин)

;

Надибавши зразу за верболозом тиху ковбаньку, глянув

[мандрівник]

у неї, мов у люстро

(І. Багряний)