КОБИ́ЛЯЧИЙ

, а, е.

Прикм. до коби́ла 1

Баба кінчала

[розповідати казку]

.. про кобилячу голову

(М. Коцюбинський)

;

Катерина виглянула у вікно, а перед нею, ніби у казці, з'явилася кобиляча морда

(С. Чорнобривець)

;

Олександр знав, що кумис – це заквашене дріжджами кобиляче або верблюдяче молоко, але ніколи не пив його

(В. Малик)

;

Микола Чіп дивився, як Сергій совається на кобилячому хребті, а ледача шкапа ще й спотикається

(І. Білик)