КОБИ́ЛА
, и, ж.
1
. Самиця жеребця
. Готова дуга й удила, недостає тільки візочка та кобили
(народний жарт)
;Стриножені жеребці дзвінко іржали біля кобили
(О. Довженко)
;Нестеренко i його кобила видаються здалека як велетенський силует чорного центавра
(Б. Антоненко-Давидович)
;Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: – Добра кобила! День біжить – три дні лежить! Море перескочить – хвоста не замочить!
(О. Гончар)
; * У порівн.
– Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона
[невістка]
вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тільки сопе...(І. Нечуй-Левицький)
.2
. перен., вульг.
Про високу на зріст огрядну жінку
. – Якби вона
[Марта]
не була така майстерна в роботі, – казала не раз мама, – то я б і однієї години не держала при домі оту циганську кобилу(Панас Мирний)
;– Сусідоньки! Давайте, голубоньки, зборемо її
[Олену]
гуртом. Я сама не в силах шелихвістку повалити. Здорова кобила!(О. Ковінька)
;У Дарці не було сумніву щодо Банзая. Особливо після того, як вона ночувала в нього вдома. Коли ті кобили з гуртожитку прогнали її
(Любко Дереш)
.3
. Те саме, що кінь 3
. Ще, правда, були в степу, крім ракет, спортивний “козел”, “кобила”, волейбольний майданчик
(О. Гончар)
.4
. іст.
Лава, на якій тілесно карали засуджених
. Все добро пропало! Ані щетинки не осталось, Пропав і я; та не в шинку, А на кобилі
(Т. Шевченко)
;Кат положив її
[Солоху]
на кобилу й почав прив'язувати голову, руки й ноги(Панас Мирний)
.5
. рідко.
Те саме, що ко́зла 3
. Пропонується конструкція розкладної кобили для коління дров
(з Інтернету)
.