КНЯЗЮВА́ТИ

, ю́ю, ю́єш, недок.

Управляти князівством (у 1 знач.)

[

Ярослав

Тебе до них пошлю я князювати

(І. Кочерга)

;

Дарма, що князював Роман у Галичі лише п'ять років, та знав його добре люд галицький

(А. Хижняк)

;

– А найстарший, Володимир, зостався дома, князює в Путивлі, охороняє Сіверську землю, поки ми тут...

(В. Малик)

;

Однаково син малий, немовля, не князювати йому до шістнадцяти літ, хтось же має сидіти в Новгороді

(П. Загребельний)

;

Після Кия в Полянській землі князювали його нащадки – Києвичі

(з наук. літ.)

;

Ганс-Адам II князює в Ліхтенштейні з 1989 року

(із журн.)