БЕЗМЕ́ЖНО

Присл. до безме́жний.

Чорні роздолля ріллі під майбутній врожай залягли безмежно до горизонтів

(Ю. Смолич)

;

Всі були безмежно пригноблені й не дивилися один на одного

(І. Багряний)

;

Всі разом побачили, який він зараз багатий та який безмежно щедрий, оцей їхній майор Воронцов

(О. Гончар)

;

Ой розпущу ж я мрії По зеленому гаю, Чей знайду очі тії, Що безмежно кохаю

(І. Франко)