КЛИК

, у, ч., поет.

Поклик, клич

Троянство, знаєш, все голодне, Сипнуло ристю на той клик

(І. Котляревський)

;

Де старшина, де клейноди? Нащо клик войовничий стих? Чом не плине по майдану Лава лицарів твоїх?

(Я. Щоголів)

;

Коли слова німують на устах .. Не хочу клику ревного, мовчи

(В. Стус)

;

* Образно.

Всюди чую любий глос

[голос],

Клик життя могучий... Весно, вітре, люблю вас, Гори, ріки, тучі!

(І. Франко)

;

Крик деяких птахів

А даль шуміла. Лебеді над Доном Ячали кликом довгим і чудним

(М. Бажан)

;

Не тихне клик чаїний над лиманами, що в них заснули вітри завмерлих бур

(Б.-І. Антонич)