БЕЗЛЮ́ДНИЙ
, а, е.
1
. В якому (на якому) немає людей; незаселений, дикий
. В степу, безлюдному степу, В далекій неволі, Ти сіяла, пишалася
(Т. Шевченко)
;Юнак опинився в справжній гірській країні – дикій, безлюдній, укритій тайгою
(О. Донченко)
;//
З якого зникли люди, в якому (на якому) немає нікого; який рідко відвідують
.Нема вже села. Дорога й дорога, безлюдная доріженька попередо мною...
(Марко Вовчок)
;Вони вийшли з кав'ярні, посідали на трамвай і поїхали до Стрийського парку, який іще був зовсім безлюдний
(І. Франко)
;Десь недалеко ще гуркотів бій, і село .. здавалося йому змертвілим, безлюдним
(С. Журахович)
;Іду по вулицях, а вони безлюдні
(А. Дімаров)
;Ми вдивлялися в мовчазну прозорість над безлюдним вересневим полем
(із журн.)
.2
. Для виконання якого не потрібні люди; який здійснюється за відсутності людей
. Безлюдні технологічні лінії широко використовуються в умовах так званого шкідливого виробництва
(з газ.)
.