СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
КЛА́ДОВИ́ЩЕ
, а, с.
Місце для поховання померлих; цвинтар
.
Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою
(І. Нечуй-Левицький)
;
Знайоме старе кладовище. Тi ж самi стежки помiж могилками, тiльки тепер вони заросли морiжком i де-не-де – безсмертники
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Наступного дня поховали Вірцю на тихому сільському кладовищі
(Л. Дмитерко)
;
Саме тут, на кладовищі, не думалося про смерть, бо тут переплелися безсмертя і життя
(О. Іваненко)
;
Сучасні кладовища, як правило, розташовані поза містами й мають велику кількість захоронень
(з наук.-попул. літ.)
;
* У порівн.
Незабаром частина виноградника виглядала як кладовище, вкрите могилками
(М. Коцюбинський)
.