БЕЗКРИ́ЛИЙ
, а, е.
1
. Який не має крил
. Поряд з безкрилими в колоніях на капусті народжуються і крилаті попелиці
(з наук.-попул. літ.)
;У сім'ї термітів є від кількох сотень до кількох мільйонів нездатних до розмноження безкрилих самців і самок
(з навч. літ.)
; * Образно.
Птах летів, і крила посіклись. І він сів тоді на мураву. – Ні, безкрилий я не проживу!
(М. Терещенко)
; * У порівн.
Оля підбігла до матері і, як безкрилий птах, впала їй на груди, затіпалась у риданні
(із журн.)
;//
у знач. ім. безкри́лі,
лих,
мн.Птахи і комахи з ряду тих, що мають тільки зачатки крил
.2
. перен.
Позбавлений творчої сили, фантазії; знижений, буденний, сірий
. І знов я буду виправдуватися.., ховаючись за те нудне безкриле слово “помилка”
(Леся Українка)
;За безкрилим триванням цих загублених літ Виростає ось мудрість, важка, наче камінь
(Є. Маланюк)
;Я хочу записувати слідом за ним його крилаті й безкрилі вирази
(з навч. літ.)
.