КЕРУ́НОК
, нку, ч.
1
. Те саме, що на́прям 1
. Великими стрибками побіг
[Денис]
озиминою в тому керунку, де впала птиця(Григорій Тютюнник)
;Учора в керунку Лiсничiвки чулась якась стрiлянина
(Р. Андріяшик)
;Все змістилось, немає керунків для руху: той в минуле прямує, хто біг в майбуття, і суцільним воланням до круглого слуху беззмістовні слова кільцювато летять
(П. Мовчан)
;Ущелина ж раптом повернула круто праворуч – у протилежному від Чорної скелі керунку
(І. Білик)
;В одну з парких червневих ночей Терезка вийшла з дому і направилася в керунку телебашти на Високому Замку
(Любко Дереш)
.2
. рідко.
Те саме, що кермо́.
Третя ж фігура припала до стерна, схилилась на нього та так і заклякла, поклавши голову на керунок, ніби від утоми
(І. Багряний)
.