КВІ́ТНУТИ
, ну, неш; мин. кві́тнув, кві́тла, ло і кві́тнула, ло, недок.
1
. тільки 3 ос.
Розкриватися, розпускатися (про квіти); цвісти
. Матіола квітла на грядках .. І лила лукаво-ніжний пах
(М. Рильський)
;– Ось тобі .. перша квітка. Бачиш, як тепло: в степу підсніжники квітнуть, – казала вона
(З. Тулуб)
; * Образно.
Як ти
[Т. Шевченко]
в неволі нудив світом На чужині, В твоїй душі все квітли пишним цвітом Твої пісні(В. Самійленко)
;//
Бути вкритим квітом, мати квіти
.Все дужче й дужче натискала весна, кущі квітли, поля дружно зеленіли
(Ю. Яновський)
;Зеленіють ниви, ніжно квітнуть у садах яблуні
(Б. Антоненко-Давидович)
;Піду селом, де квітнуть вишні
(Н. Забіла)
.2
. перен.
Бути в розквіті; мати здоровий, гарний вигляд
. Вона тепер квітла, як калина
(Я. Качура)
;Болеслав, як молодший, першим уклонився Данилові. – А ти все квітнеш? – засміявся Данило
(А. Хижняк)
.3
. перен.
Процвітати, успішно розвиватися
. Але все поволі, тихо Тоне в річці забуття, І на березі зеленім Квітне радісне життя...
(О. Олесь)
;Мусив визнати
[Степан],
що господарство Гнідих квітнуло без нього, отже, квітнутиме й далі(В. Підмогильний)
;Який чудовий кругозір І даль яка барвиста! Ще рік тому тут був пустир, А зараз квітне місто
(М. Шеремет)
;Квітне Україна, як весняний сад
(В. Сосюра)
.