КАНЬЙО́Н

, у, ч.

Вузька річкова долина з дуже крутими схилами

Арсен відчув, як йому раптом перехопило віддих. Внизу, в глибокому каньйоні, лежали Карвасари!

(В. Малик)

;

Мокрий холод заліг на дні каньйону

(П. Загребельний)

;

Глянув

[Сергій]

угору, куди здіймалися стрімкі стіни ущелини. Чи ба, хто б міг подумати: спочатку такий собі безневинненький ярок, а виявився справжнім каньйоном

(І. Білик)