ІОНІЗУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, недок. і док., що, фіз., хім.
Спричиняти іонізацію (у 1 знач.) чого-небудь, насичувати іонами
. Принцип виявлення радіоактивних випромінювань (нейтронів, гамма-променів, бета- і альфа-частинок) ґрунтується на їх здатності іонізувати речовину середовища, в якому вони розповсюджуються
(з наук. літ.)
;Неперервне ультрафіолетове випромінювання здатне іонізувати атоми водню в основному енергетичному стані
(з наук.-попул. літ.)
;– Ми робимо .. повітря чудовим провідником! Як? Дуже просто: іонізуємо його. Наші міліметрові хвилі з інфразвуком іонізують повітря так само, як і ультрафіолетове проміння або рентгенівське, тільки значно дужче
(В. Владко)
;У напівпровідниках електрон, набравши досить високу кінетичну енергію в сильному електричному полі, іонізував кристал
(з навч. літ.)
.