СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ
, а, е.
1
.
Схильний діяти під впливом першої спонуки, потягу; нестримний
.
Як людина надзвичайно нервова та імпульсивна, він
[П. Куліш]
шарпав своїх молодих прибічників то в одну, то в другу сторону
(І. Франко)
;
Воля був дуже розсудливий, .. заспокоював Фелікса, який удався гарячий, імпульсивний і не вмів себе стримувати
(Ю. Яновський)
;
– Стій, де стоїш, ближче не підходь. Ти надто імпульсивний і можеш утнути дурницю
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
Біля мене немає жадних агентів, хіба, може, є занадто імпульсивні люди
(О. Шугай)
.
2
.
Зумовлений імпульсом (у 3 знач.)
.
Імпульсивні вчинки можуть бути спровоковані стресом або нестандартною ситуацією
(з наук.-попул. літ.)
;
Під впливом дорослих у дітей 3–4 років можуть сформуватися наміри поводити себе відповідно до вимог батьків: не просити в магазині купити іграшку, не вимагати місця в автобусі, придушуючи в собі імпульсивні бажання
(з навч. літ.)
.