ІМЕНИ́ННИЦЯ

, і, ж.

Жін. до імени́нник.

[

Горпина

В мене швидко будуть гості, бо я в четвер іменинниця

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Сьогодні ж ти іменинниця .. Сьогодні рівно вісім років, як ти з'явилась на Лебединому острові

(М. Трублаїні)

;

Підводилися гості від столу, ставали до танців. Першою виступила іменинниця

(І. Пільгук)

;

І стіл довгий під червоною скатертю. І людей за ним ціла купа... Ну-ну, де ж то вона, іменинниця наша, там?

(І. Рябокляч)