ІЗОХРОНІ́ЗМ
, у, ч.
1
. Одночасність, однаковий проміжок часу між двома явищами; рівночасність
. Ілюстрацією до закону ізохронізму можуть слугувати спостереження за дією кураре на м'язову тканину
(з наук. літ.)
;За великих амплітуд маятникові не властивий ізохронізм: його період залежатиме від амплітуди
(з наук. літ.)
;Ізохронізм пов'язаний із різною хронаксією згиначів та розгиначів ноги
(з наук.-попул. літ.)
;З 1592 р. Галілей розв'язував завдання динаміки – закони вільного падіння тіл, падіння за похилою траєкторією, рух тіла, кинутого під кутом до горизонту, ізохронізм коливань маятника
(з навч. літ.)
.2
. літ.
Поділ вірша на ритмічні відрізки, рівні між собою за кількістю часу, потрібного для їхнього читання
. За принципом ізохронізму побудовані античне віршування, метрика деяких східних поезій
(з наук. літ.)
;Ізохронізм притаманний деяким жанрам народної творчості, зокрема коломийкам
(з наук.-попул. літ.)
.