ЗОМЛІ́ТИ
див.
зомліва́ти
.ЗОМЛІВА́ТИ
, рідше ЗІМЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗОМЛІ́ТИ, рідше ЗІМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1
. Непритомніти; мліти (у 2 знач.)
. Чула
[Орися],
що її обхоплює щось чорне, що вона зомліває... За мить вона впала паничеві на руки(Б. Грінченко)
;Декотрі жінки наразі зомлівали, чоловіки крутили вуса, але все більше мовчали
(М. Матіос)
;А наймичка у порогу
[порога]
Вхопилась руками За одвірок, та й зомліла(Т. Шевченко)
;– Зімлів я пару разів під час тої
[шандаря]
науки(І. Франко)
;Слуга схилився над здорованем і невдовзі повідомив, що той живий, але зомлів від удару
(О. Авраменко)
.2
. Завмирати на місці від якого-небудь глибокого, сильного почуття, переживання і т. ін.; обімлівати, затерпати (у 2 знач.)
. Маркіян мало не зомлівав, уявляючи, як ці його побратими по зброї застають Анну з дітьми в її домі...
(В. Кожелянко)
;Чує
[дівчина]:
в аїрі з-за броду Щось плеснуло темну воду, – З жаху дівчина зомліла(Я. Щоголів)
;– Гей, полонянка ось!.. – Яка ж вона хороша! – Та тільки дуже зла! – Я глянув і зомлів... Та це ж вона, вона, троянда Де-Ляроша
(В. Сосюра)
;//
Нити, завмирати (про серце, душу)
.Да й догадавсь, що вже вогню підложено, уже тілько роздуть, то й зніметься пожежа по всій Україні. Серце в його
[нього]
зомліло, як зміркував собі, що то з того може за лихо уродитись!(П. Куліш)
.3
. тільки 3 ос.
Утрачати чутливість, німіти внаслідок порушення кровообігу (про частини тіла); мліти (у 4 знач.), затерпати (у 1 знач.)
. Б'ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх
(Марко Вовчок)
;У мене зімлівали ноги, та, певне, не тільки в мене, ось брат Матвій похитнувся і ледве не впав
(Валерій Шевчук)
;Захитався козак; нога залилася кров'ю й однялася; все тіло його зомліло
(А. Кащенко)
;Руки в Петра туго зв'язані за спиною і зомліли. Він уже зовсім не відчуває своїх пальців
(О. Копиленко)
;– Щось у мене пальці зомліли... Що то значить старість
(Ю. Логвин)
.