ЗОЛОТИ́ТИ
, очу́, о́тиш, недок., що.
1
. Покривати золотом (у 1 знач.) або позолотою
. Кочували вони своєю родинною артіллю від дзвіниці до дзвіниці і за домовленістю з громадою там баню фарбували, там золотили чи замість іржавого наново прогартований у кузні хрест насаджували на найвищий шпиль
(О. Гончар)
; * Образно.
Темніє небо, смутно тьмариться сад, що осінні малярі його золотили та малювали
(С. Васильченко)
;Кінчилося літо. Осінь непомітно золотила сади, розсипала багрянець
(П. Кочура)
.2
. перен.
Освітлюючи, надавати чому-небудь золотистого кольору, відтінку
. Вечернє
[вечірнє]
сонечко гай золотило, Дніпро і поле золотом крило(Т. Шевченко)
;Далеке полум'я золотило листя на тополях над Лошшю
(О. Десняк)
;Крiзь стрiху до стодоли цiдився глицюватий промiнчик i золотив Тодосiєвi сторчкуватi брови й високе круто спадисте чоло
(Р. Андріяшик)
.3
. перен.
Робити привабливим; прикрашати
. Мірне гойдання брички розкішно вколисувало його, а його власні мислі та думи золотили перед ним увесь світ
(І. Франко)
.◇
(1)
Золоти́ти (підсоло́джувати) / позолоти́ти (підсолоди́ти) пілю́лю (пігу́лку)
– пом'якшувати, згладжувати заподіяну кому-небудь прикрість, образу; надавати привабливості прикрій новині
.Вона явно щось недоговорювала, щось приховувала, намагаючись відтягти неминуче, і тим часом підсолоджувала гірку пігулку, яку йому рано чи пізно все ж доведеться проковтнути
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;Гетьман хитро позолотив пілюлю і, нібито вгадуючи архімандритові заперечення, додав: – Та й братство у нас буде трохи відмінне від Львівського
(З. Тулуб)
.