ЗМ'Я́ТИ

див.

змина́ти

ЗМИНА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ЗІМ'Я́ТИ, рідко ЗМ'Я́ТИ, зімну́, зі́мне́ш, док.

що.

Необережно поводячись із чимось, торкаючись чого-небудь, робити нерівним, пом'ятим; м'яти (у 3 знач.).

Чайка кидав олівця, нервово зминаючи списані паперові серветки: хіба Талочка це зрозуміє?

(Д. Бузько)

;

Хто мав у себе папір, той не спав ночі, щоб його не зім'яти, щоб, сохрани, Господи, не поруйнувати печаті

(Г. Хоткевич)

;

Приміряла

[внучка віночок]

ще раз і стала казати: “Уже й занесіть ви... я ж можу зім'яти!”

(С. Олійник)

;

* Образно.

Під копитом змина понадземна відплата і старі письмена, і нові письменята

(І. Римарук)

;

Скуйовджувати (волосся).

Губернатор подумав трохи, зім'яв собі чуб .. і каже: – Так, ваша правда

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

В неї коси зм'яла веремія

(М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі)

;

що.

Бгати, жмакати що-небудь жужмом.

Мене то кидало в холодний піт, то обсипало жаром, тоді я зривала із себе плед, зминала його ногами

(В. Шкляр)

;

Аркуш з персональною анафемою і “побажаннями всіх благ” .. роздратовано зминаю і жбурляю до мийки

(Любко Дереш)

;

Зм'явши, я викидаю подерту ганчірку геть за вікно

(В. Домонтович)

;

Арсен зім'яв телеграму й жбурнув у кошик

(Л. Дмитерко)

;

А бабуся кінчик хустки зім'яла у жмені. – І ви всього не знаєте, хоч і дуже вчені

(П. Глазовий)

;

Зірвану квітку маку зім'яв у долоні, пучками почав розчавлювати масні пелюстки

(Г. Колісник)

;

кого, що.

Дуже ушкоджувати, пошкоджувати ударами, поштовхами; бити, псувати.

Пароплав міг налетіти на шлюпку і зім'яти її, а разом ударити по шхуні

(М. Трублаїні)

;

Вони знали, що на нього

[очерет]

наляже здоровенна крижина, зімне, закрутить і похоронить у глибині

(Григорій Тютюнник)

;

Одним снарядом зім'яли кришку люка

(Микита Чернявський)

;

безос.

Він падав нерівно, аж поки вдарився спиною об дерево, а головою об схил. Миттю зім'яло в клубок і, перекинувши, потягло наниз

(В. Барка)

;

Я врізався йому

[авто]

в бік, і дверцята зім'яло, мовби вони були з картону

(Л. Кононович)

;

що.

Покривати складками, зморшками (обличчя).

Твердим ударом тьму дверей продерши, в ребристій сталі заревли вітри. Мороз зім'яв, пожмакав, згріб лице

(М. Бажан)

;

Роки зім'яли її обличчя

(із журн.)

що.

Пригинати, притоптувати до землі (рослини).

Щоб не зім'яти польову волошку, ходити треба обережно

(із журн.)

;

кого, розм.

Збивати кого-небудь з ніг, притискати до землі, придавлювати.

Раптом страшний грім і грюкіт зім'яв його, оглушив, кинув на вогку землю

(В. Собко)

;

Тут

[на ярмарку],

якщо заґавишся, то зімнуть тебе вмить, перейдуть, затопчуть

(О. Гончар)

кого, що.

Швидким натиском порушувати бойовий порядок, розладнувати чиї-небудь лави.

Остюкова сотня, наче опечена, кар'єром налетіла на греків, зім'яла довговухих коней, вислизнула з пастки, помчала на з'єднання з рештою кінноти

(Ю. Яновський)

;

Юрма стрільців і козаків хлинула в пролом, зім'яла на своєму шляху приглушених і наляканих вибухом яничарів, покотилася по крутому схилу вниз, до Калинового мосту

(В. Малик)

;

Найманців зім'яли й вирубали мало не до ноги

(Д. Міщенко)

;

Козаки, порівнявшись з редутом, блискавично зім'яли варту

(В. Чемерис)

;

Перемагати кого-, що-небудь, ламати опір.

Основними силами форсував

[хан]

річку Рабу і рушив на захід, зминаючи на своєму шляху, як солому, невеликі австрійські залоги по містечках

(В. Малик)

;

Вперед пішли солдати і зім'яли Ворожу силу

(М. Рильський)

кого, що, перен.

Морально ламати, подавляти.

Самодержавний устрій зминав намагання отаманів захистити демократизм чорноморців

(Д. Білий)

;

Але що варто було оцьому дідуганові прилюдно осоромити мірошника, зім'яти його гордість

(М. Стельмах)

;

То були сльози страху за Андрія, який ще не одужав, і радості його прозріння, і надії на прийдешні дні. Тієї надії не могло зім'яти ніщо

(Ю. Мушкетик)

;

Коли любиш, тебе піднесе у небо або зімне і кине на дно провалля, спалить і зігріє, вивищить над світом і знищить у тартарах

(Ю. Покальчук)

тільки док., що.

Мнучи (див. м'я́ти 2), очистити певну кількість (конопель, льону).

– Ставай, Микито, .. конопель зімни, біжи, Микито, на город, зілля нарви...

(С. Васильченко)

◇

(1)

Зім'я́ти (змоло́ти, сте́рти і т. ін.) на таба́ку

кого

–

жорстоко розправитися з кимсь; знищити.

Я тебе зімну на табаку

(Сл. Б. Грінченка)

;

– Ось ми перетремо вас на табаку!

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Та він мене на табаку змеле

(Б. Лепкий)