ЗІРВА́ТИСЯ

див.

зрива́тися

ЗРИВА́ТИСЯ

, а́юся, а́єшся, недок., ЗІРВА́ТИСЯ, зірву́ся, зі́рве́шся, док.

Переставати триматися на чому-небудь; відокремлюватися від чого-небудь (про щось зачеплене, прикріплене або те, що висить і т. ін.)

Коли вони підходять до полиць з посудом, одна з полиць зривається і ціла гора металевих каструль і тарілок з гуркотом валиться на голови поліцаїв

(І. Кочерга)

;

Щука .. блиснула проти сонця широченним золотавим боком і пішла вглиб. – Зірвалася?! – Ні, – Борис уже підтягав зморену щуку назад

(В. Собко)

;

Опівночі засув біля сінешніх дверей знову з гуркотом зірвався з петлі

(В. Козаченко)

;

Відокремлюючись від гілки, падати додолу (про листя, плоди і т. ін.)

Коли черв'як торкнувся плоду, Той плід зривається з гіллі

(О. Підсуха)

;

Жовтий лист, зірвавшись з гілки, тихо опускається додолу, крутячись, мов метелик

(Панас Мирний)

;

* У порівн.

Зразу ж за тином буйно цвіли рожі червоними квітами. І то з одної ніби пелюстка зірвалась – упала на тин. Така то хустина

(А. Головко)

;

Звільнятися від яких-небудь пут, прив'язі і т. ін., розриваючи їх

Корова, зірвавшися вночі з посторонка, вискочила з подвір'я

(І. Франко)

;

Він

[собака]

зірвався з прив'язі і заховався за бочками, що стояли на палубі

(М. Трублаїні)

;

перен., розм.

Раптово втрачати витримку, самовладання, контроль над собою, не мати сили стримати себе

Як я перемучився за ті дні .. Борюсь, не подаю Маринці виду, що мені тяжко, але зриваюся...

(В. Речмедін)

;

Кипиш увесь, тамуєш у собі лютий вогонь і боїшся, щоб не зірватися, не розійтись, і дуже дорогою ціною тримаєш себе в руках

(В. Кучер)

;

Мені розповідав Шухновський про Петрову поведінку в класі. День, два, три може сидіти, як усі діти, а потім зірветься. Інакше він не може

(Ю. Збанацький)

;

– Не чіпай моїх батьків, – ледь не зірвалася Тетянка, та втрималася

(Люко Дашвар)

Падати вниз, не втримавшись на чому-небудь

Пісок, глина, невеличкі камінці зривались з-під його ніг і котилися додолу

(Панас Мирний)

;

Місяць підіймається вище, і краплі, зриваючись з дерев, мерехтять самоцвітами

(М. Стельмах)

;

З високих круч луна орлиний клекіт. Лиш тихі води все стоять мовчазно, І тільки часом камінь з круч зірветься

(Леся Українка)

;

Падати, скочуватися, зсовуватися, втративши опору, рівновагу

Він дравсь на круті гори, зривавсь

(Марко Вовчок)

;

[

Меланка

Скільки раз Зривалася і падала я з кручі, І в розпачі, щоб вогник не погас, Чіплялася за терен я колючий...

(І. Кочерга)

;

Назад вибирався через слухове вікно, приставивши до стіни поламану драбину. Кілька разів зривався й лише чудом не розбудив Окрю

(Ю. Іздрик)

;

На гребені кам'яного перевалу зірвався в прірву матрос Остапенко, але навіть не скрикнув, щоб не сполохати ворога

(В. Кучер)

;

Перегнав я кобилок до ручаю крутими проходами. І дуже щасливо – жодна не зірвалась

(Ю. Логвин)

;

* Образно.

Наша юстиція через якийсь незбагненний катаклізм зірвалась з своєї твердої основи й полетіла в якусь страшну прірву, тягнучи за собою безліч невинних людей

(Б. Антоненко-Давидович)

Рвучко вставати, підніматися або дуже швидко залишати якесь місце; схоплюватися

Вкладався

[Підпара]

і лежав причаївшись, але раптом зривався і шарив по долівці рукою, поки не знаходив сокири

(М. Коцюбинський)

;

Юрко зривається з місця і біжить стежками до Ілька на городи

(П. Козланюк)

;

Зірвалися вони того дня до зорі світової і побігли усі .. до Дніпра вмиватися

(Марко Вовчок)

;

Горобці зірвались з конопель і полетіли на сусідню смужку

(В. Гжицький)

;

у сполуч. зі сл.

на біг

на рись

в галоп

і т. ін.

Різко прискорювати рух; переходити на швидку ходу, біг

Скільки не примушувала вона себе не поспішаючи йти вулицею, ноги самі зривалися на біг і втримати їх не вдавалося

(В. Собко)

;

Конячка .. стишилася, дрібно перебираючи ногами, пішла поволі, хоч усе норовила зірватись на труську рись

(Ю. Збанацький)

;

Різко починати рухатися

Швидкий потяг повільно прискорює ходу, наче з почуттям зверхності над звичайними потягами, що швидко зриваються з місць, навіть обганяють його, але так само швидко й зупиняються

(О. Шугай)

;

перен., розм.

Раптово залишати якесь місцеперебування, кидати якусь роботу і т. ін

Нікого не заманювала думка на вільні степи, на далекі сторони. Чого його з місця зриватися та втрачатися, коли тут і на нашу долю буде?..

(Панас Мирний)

;

В запитанні не було тривоги, але Степан зрозумів натяк дівчини: чи не зриватися з ночівлі, маскуючи місцеперебування загону напередодні такої операції

(Іван Ле)

Поривчасто, різко починатися (про бурю, дощ і т. ін.); починати дути (про вітер)

Зривається буря від краю до краю, бурхочуть навколо вали

(П. Грабовський)

;

Помітно, як насувається вечір. Каламутиться небо, дужчає вітер, зривається завірюха

(О. Гончар)

;

Зоя на кілька хвилин зупиняється. Темно навкруги. Зривається сніг

(О. Бердник)

;

Зараз зірвався такий вітер, що аж гуде

(М. Коцюбинський)

;

на що, безос.

Повертати на початок чого-небудь

Над осіннім степом, повитим млою, повзли сірі хмари низько-низько. От-от зірветься на дощ

(І. Цюпа)

;

тільки недок.

Іти час від часу (про дощ, сніг), дути сильно, поривами (про вітер)

Йшла пізня осінь .. Часом зривався дрібний дощ, холодний, уїдливий

(Г. Коцюба)

;

Над селом розгулялась метелиця. З битого шляху зривався наполоханими табунами коней пронизливий вітер

(М. Стельмах)

Починати раптово звучати; доноситися, лунати, розлягатися (про звуки)

Як галячий клекіт, зривається і регіт, і крик і вихориться понад головами веселого зборища

(Панас Мирний)

;

Між гостями зривається гуртова пісня і зразу набирає сили

(С. Васильченко)

;

Стрілянина зривалась то в одному, то в іншому місці в степу

(О. Гончар)

;

Бурливі оплески, що зірвалися по тій промові, тривали досить довго

(І. Франко)

;

Починати раптом голосно кричати

– Я питаю: те місце ще не зайнято? – зірвався криком Сергій

(І. Білик)

перен., розм.

Не виходити, не вдаватися або не відбуватися через що-небудь (про якусь справу, певний задум і т. ін.)

Зустріч зривалася з нашої провини

(А. Шиян)

;

– О, знову зривається репетиція! – сплеснула в долоні дівчина

(П. Автомонов)

;

– Ти про смерть не думай, ти про життя думай. І в першу чергу – про своє завдання. Повинно б удатися. Все – за це. Ну, а коли зірветься.., не лізьте згарячу. Бережи хлопців і себе

(А. Головко)

;

Не виконуватися, порушуватися

Гід сперечався з керівником групи, наполягав на негайному від'їзді, бо треба ще три замки оглянути, твердив, що зривається графік

(А. Хижняк)

перен., розм.

Вступати, приступати

Видно, він і сам се брав у тямки, через те й ні в які розмови з людьми не зривався

(Ганна Барвінок)

;

В хаті, бачу, світло горить, гомонять, чую, дехто співати зривається

(Остап Вишня)

;

Поспішно або необдумано вирушати кудись

Їй тільки того й треба, щоб він

[Пилипко]

не зірвався в такий холод в таку далеку путь!

(Панас Мирний)

;

Раз уже зірвався йти до народовців у гості, цікаво заглянути й до новоспеченого “Діла”, що там заспівають

(П. Колесник)

;

тільки недок., рідко.

Мати намір, бажання що-небудь зробити; пориватися

До праці я вчора зривавсь, Пив солод надій, а сьогодні? Куди він, мій порив, дівавсь?

(П. Грабовський)

тільки недок.

Раптово, стрімко обриватися (про рельєф)

За .. ожередами дорога з степу круто зривається вниз – гребля внизу під високими вербами з млинами ліворуч на великому ставу

(А. Головко)

Стрімко підніматися, злітати вгору

Дівчина вкинула в піч усі клаптики паперу, і полум'я весело загуло, зриваючись угору, до комина

(В. Собко)

рідко.

Розриватися на частини під дією вибухівки; вибухати (у 1 знач.)

[

Ганна

Тут і міни, і снаряди лежать у землі, що не зірвалися

(З. Мороз)

Го́лос зрива́ється / зірва́вся

див.

го́лос

◇

(1)

Зірва́тися / зрива́тися з вузде́чки

–

почати діяти нерозсудливо, ігноруючи поради чи настанови

– Саме об цій порі дівчата казяться. Не допильнуй, не доглянь – зірветься з вуздечки, й тоді, вважай, пропала...

(Б. Антоненко-Давидович)

;

(2)

Зрива́тися в лет

–

пориватися летіти або починати швидко летіти

В горах орли зривалися у лет

(М. Нагнибіда)

;

(3)

Зрива́тися / зірва́тися з го́лосу

–

утрачати голос, замовкати від надмірного крику або хвилювання

Безхатько зірвався з голосу і, пополотнівши, ніби заморожений, застиг посеред хати з роззявленим ротом

(Л. Юхвід)

;

Бояри загомоніли. Судислав, намагаючись перекричати їх, зірвався з голосу

(А. Хижняк)

;

(4)

Зрива́тися (зрина́ти, зліта́ти) / зірва́тися (зри́нути, злеті́ти, ско́чити) з язика́ (з уст, з губ)

кого і без дод.

–

раптово, спонтанно, мимоволі вимовлятися, проголошуватися і т. ін. (про слова, висловлювання)

Але Балабуха заговорився, й од старого, академічного звичаю з його язика почали зриватись латинські слова

(І. Нечуй-Левицький)

;

Але голос йому не зрадив, і слова все так само впевнено зривалися з уст

(Іван Ле)

;

З його лиця зникла приязна усмішка, в очах затаїлась настороженість, більше не злітали з язика гострі ущипливі слівця

(Р. Іванченко)

;

Пропозиція моя виникла якось несподівано для мене самого і зірвалася з язика, наче з власної своєї ініціативи

(Л. Яновська)

;

Хай жодне слово пусте З уст не зрине

(М. Рильський)

;

Ясно, що вираз невдалий і просто від несподіванки злетів з язика

(С. Голованівський)

;

Потім він

[фельдкурат]

зібрався, мабуть, засвистіти якусь мелодію, але замість цього з його губ зринуло таке розкотисте “тпр-р”, що коні зупинилися

(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)

;

(5)

Зрива́тися (схо́плюватися, підхо́плюватися і т. ін.) / зірва́тися (зметну́тися, схопи́тися і т. ін.) на рі́вні ([рі́вні] но́ги)

–

швидко вставати випрямляючись

Кидаюся бігти до каменища. Вовки теж зриваються на рівні

(Любко Дереш)

;

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі

(М. Коцюбинський)

;

Схопившись на рівні ноги, я прислухався і навшпиньках пройшов до їдальні

(І. Микитенко)

;

Вони зірвались на ноги і кинулись до найближчої щілини

(О. Гончар)

;

– Що ви хотіли цим сказати? – зірвався на рівні дель Кампо і наскрізь просвердлив Юрка потойбічним поглядом

(Ю. Андрухович)

;

Мов соба́ка, яки́й зірва́вся з це́пу

див.

соба́ка

;

(6)

Як (мов, ні́би і т. ін.) з гіллі́ (з ланцюга́, з це́пу, з нали́гача і т. ін.) зірва́тися

а)

перестати володіти собою (про людину, яка втратила витримку, контроль над собою або відчула себе на волі)

Дознався ж

[пан],

що Оксана вже звінчана. Побіг до отця Андрія, як з гіллі зірвавсь

(Марко Вовчок)

;

Салагатова не було – той останнім часом ніби з ланцюга зірвався .. То він у морі, мов нерпа, годинами брьохався, то йшов у місто

(Ю. Збанацький)

;

б)

дуже швидко побігти; зникнути, втекти

Як з цепу зірвався Максим, так помчався додому

(Панас Мирний)

;

– Що за диво? – Що за крик? – Був жених. – І раптом – зник! Погуляв. Натанцювався. Й мов з налигача зірвався

(В. Іванович)