СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЗГУКНУ́ТИСЯ
ЗГУ́КУВАТИСЯ
, уюся, уєшся, недок., ЗГУКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
Криком давати знати про себе один одному; перегукуватися
.
Паничі почали згукуватись з човнів, неначе вони були в лісі
(І. Нечуй-Левицький)
;
Були й такі
[загони],
що довгенько збиралися, згукувалися, обвикалися з лісом і небезпекою і аж тоді починали потикатися на шляхи, на станції, в села
(А. Хорунжий)
;
Упали холодні ночі, наблизилась Покрова, і з села, з хуторів, ніби згукнувшись, люди гуртами посунули до школи писати новаків
(С. Васильченко)
;
Молодець відступив крок назад і зібрався весь у собі, готуючись до скоку. Та саме в цю мить згукнулися лицарі й рвонулися за ним усі враз
(Юліан Опільський)
.