ЗГА́РИЩЕ
, а, с.
1
. Місце, де була пожежа
. Він копав картоплю на залишених городах, грівся по гарячих згарищах спалених хат
(Ю. Яновський)
;На деяких згарищах ще стирчали нерозвалені печі й димарі
(О. Копиленко)
;Зосталось тільки згарище від тої корчми, де ці хлопці, мандруючи, не раз ночували
(О. Ільченко)
;Я відчував, як марить він побачити – хай ще в димах пожеж, у страхітті згарищ, у свіжих горбиках могил – стражденну, скровлену, але вже вільну рідну землю
(М. Бажан)
; * Образно.
Прикидали
[селяни]
в думках, до чого братися тепер, з якого діла розпочинати своє трудне життя на великому згарищі війни(Ю. Бедзик)
.2
. Випалене або вигоріле місце в лісі; таке саме місце, поросле травою та іншою рослинністю
. Згодом щезла й стежка – і хлопці опинилися самі серед зломів, згарищ і скель
(Г. Хоткевич)
;Згарище почало заростати травою і памолоддю, на колишніх стежках весною розплющували блакитні оченята підсніжники, а до лісової кринички зліталося .. птаство
(М. Стельмах)
;Страшна пожежа злизує вогненними язиками велетенські масиви лісу, лишаючи чорне згарище та мертві, обвуглені стовбури
(Є. Доломан)
.