Тут ніби зроду сонця не було. Аж потім раптом бризнуло: збілів бузок розквітлий

Трава почервоніла, наче мідь, Струхлявіла й збіліла сталь, як іній, Згорів, немов газета, алюміній – Такий, що не повинен був згоріть

Збіліла як хустка, хоче щось промовити – не здола

Начко збілів при цих словах, а потім його обличчя облилось живим рум'янцем

Сулятицький збілів, як стіна

– Якщо до ранку його не заїдять п'явки, скаже правду. Дуда страшенно злякався, збілів, забелькотів: – Він десь там

На землю випали сніги, .. щоб вимерзли в душі бацили і щоби помисли збіліли, щоб спогад був про тебе мій, неначе сніговий сувій