СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЗБІЛІ́ЛИЙ
, а, е.
Дієпр. акт. до збілі́ти.
Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов попеліє
(Леся Українка)
;
Гліба оточила його дружина, підтримували збілілого на лиці князя, тихо поїхали далі
(П. Загребельний)
;
– Невже ніхто не бачить нашої боротьби? .. Боягузи! – закричав
[полковник]
уже в безсилій люті, піднявши догори збілілі п'ястуки
(Ю. Винничук)
;
Дідусь зрозумів, що Василько говорить неправду, але не вимовив і слова, лише сумно похитав збілілою головою
(із журн.)
.