СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЗБІГА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ЗБІ́ГТИ, збіжу́, збіжи́ш, док.
1
.
Бігом спускатися вниз
.
Семен .. поспішився за волами, котрі саме збігали з гори в долину
(М. Коцюбинський)
;
Шагайда збігає по трапу на севастопольське каміння і зупиняється
(В. Кучер)
;
Лукина збігла з гори до ставка і стала під вербою над кручею
(І. Нечуй-Левицький)
;
Вони збігли з шосе вниз
(А. Головко)
.
2
.
перен.
Бути розташованим, мати напрям згори донизу
.
Зелені сади кучеряві збігали з червоної кручі
(Дніпрова Чайка)
;
Фруктові дерева збігали аж до річки, до звивистої лінії траншей
(А. Дімаров)
;
Йосип дивився у вікно, бачив криву вулицю, що збігла до річки
(В. Кучер)
;
// 
перев. недок.
Звисати
.
Густі вуса збігають на бороду, наче ховають ледве помітну усмішку
(В. Кучер)
;
Сукні – влиті, а не пошиті, – кожна впадина не крутим згір'ям спускається униз, а положистою хвилею збігає туди
(Панас Мирний)
.
3
.
Стікати (про рідину)
.
Шумить вода, збігаючи з гори у річку
(Панас Мирний)
;
Сльози збігали по її поблідлих щоках, а вона не соромилась їх, не помічала
(П. Колесник)
;
По стовбурах рівних, мов соки, збігають краплинами смоли
(І. Муратов)
;
Павло .. сердито витер краплю поту, що збігла по неголеній щоці
(Р. Іваничук)
;
* Образно.
Ніжна тканина, з тихим шелестом розправляючись, збігла вниз і приємним лоскотом торкнулася колін
[Ганни]
(В. Козаченко)
;
// 
Закипаючи, виливатись через край посудини (про що-небудь рідке)
.
В печі щось бухнуло, зашипіло, засичало. То збігав куліш
(М. Коцюбинський)
;
– Мотре! .. Адже ж як збіжить сало, то борщ доведеться хоч собакам виллять
(І. Нечуй-Левицький)
;
// 
розм.
Утрачати частину вмісту рідини, яка виливається через край при закипанні
.
– Гаїнко, дивись, щоб горшки не збігли! – наказала Катря
(Б. Грінченко)
.
4
.
розм.
Утікати звідки-небудь
.
І пеньки твої кремезні Чагарник позакривав; Збігли сарни прудконогі, Олень безвісти пропав
(Я. Щоголів)
;
Таке сьогодні скоїлось, що дехто й з дому збіг
(А. Головко)
;
// 
Ставати відсутнім
.
[
Параска
:]
А тут дядько Іван тілько що з хати, хотів тебе бачить, щось сказать хотів, а ти збігла кудись...
(С. Васильченко)
;
// 
Пропадати, щезати (про що-небудь)
.
– Була, брате мій, і земля своя, і двір, і челяді повно... сказано – дідич... Було, та збігло, не знать куди поділося
(М. Коцюбинський)
;
// 
Зникати, сходити з чого-небудь (про посмішку, рум'янець, зморшки і т. ін.); протилежне
з'являтися
.
З обличчя його не збігала мрійна, далека від усього тутешнього посмішка
(Ю. Шовкопляс)
;
– Катре, чи ти вже мене зовсім забула? Чи не впізнаєш? – Рум'янці одразу збігли з її обличчя
(Марко Вовчок)
.
5
.
Минати, проходити (про час, пору і т. ін.)
.
Ніч ішла, збігав час, а на кухні було так багато роботи
(С. Скляренко)
;
В поході спочинок збігає хвилиною
(О. Підсуха)
;
І роботи не здобуде
[п'яниця],
і посліднє своє посадить, і косовицю впустить, і так усе літечко збіжить
(Ганна Барвінок)
;
Шкода шкільних стін, де збігло стільки років і де пережито стільки вражень
(С. Васильченко)
.
6
.
Бігом підійматися вгору; бігом сходити на що-небудь підвищене
.
Юрба люду збігає вгору по сходах
(Леся Українка)
;
Ще здалека Юрко побачив, як на шкільний ґанок збігали учні
(О. Донченко)
;
Дівчата пішли з дому вже смерком. Щебечучи збігли вони на гору й подалися понад балкою
(Б. Грінченко)
;
Хома Білоконь і Рева збігли на скіфську могилу і повитягали шиї, аж роти роззявились – чи не торохтить-таки машина?
(О. Довженко)
;
Збіг
[Мишко]
на сцену і встиг стиснути Маші гарячі пальці
(І. Микитенко)
;
// 
розм.
Насуватися, з'являтися; набіга́ти
.
Слобода наша над самою лукою річковою, на п'яти горах стоїть крейдяних, осаджена високо у давні віки од ворога татарина, щоб нагло не збіг
(Марко Вовчок)
;
Була доба – минулися святки І хуртовиною розкидана отара: Так над садок збіжить північна хмара І цвіт приб'є й порозкида листки!
(М. Старицький)
.
7
.
перен.
Бути розташованим, мати напрям знизу догори
.
Простора широка долина з трьох боків замикалась крутими схилами гір, уздовж яких збігали вгору, сяючи ізумрудною зеленню, густі гаї
(В. Владко)
.
8
.
тільки док., перев. із запереч.
не
,
кого і без прям. дод., розм.
Наздогнати когось бігом, устигнути за кимсь
.
[
Галя
:]
Біжу за нею, та за реготом ніяк не збіжу
(Панас Мирний)
;
[
Йоган
:]
Пані, пані, та не турбуйтесь. В нас коні добрі, їх ніхто не збіжить
(Леся Українка)
;
Орел летить, а хлопець за ним біжить. Біг-біг, притомився. Бачить – не збігти йому за орлом, – сів спочити
(С. Васильченко)
.
Бага́то (чима́ло) води́ сплило́ (спливло́, збі́гло, упливло́, утекло́ і т. ін.)
(1)
 
Збі́гло (набі́гло) на ду́мку
перев. кому і без дод., безос.
хто-небудь раптово подумав про щось
.
– Та я, бач, тільки спитала, – так набігло на думку: чи наймити гній вивозитимуть, чи повезуть мливо до млина
(І. Нечуй-Левицький)
;
Тут Юхимові збігло на думку, як він учора слухав Денисову сповідь
(С. Добровольський)
;
“Шикарний мужчина”, збігло на думку Синявіна, і тінь усмішки сковзнула по вустах
(Іван Ле)
;
Перше, що збігло на думку, – встати, довідатись, у чім річ, розважити подругу
(М. Олійник)
;
(2)
 
Збі́гти з тропи́
відійти, відхилитися від напрямку руху; заблукати
.
Перехрестилася
[Левантина]
і вступила в ліс. Тут уже не бігла, бо раз, що втомилась, а друге, боялася збігти з тропи й зблукатись
(Б. Грінченко)
.