ЗАЦМО́КАТИ
, аю, аєш, док., чим і без дод., розм.
Почати цмокати
. – Дванадцятеро поросят привела
[свиня]
.. – Ай, ай, ай! – зацмокав Вовк. – Аж мені слина на язик набігає(І. Франко)
;Парубок здригнувся й, поспішаючи, шарпнув і зацмокав на коней
(В. Винниченко)
;Ханські вельможі закивали головами, зацмокали язиками
(В. Малик)
;Діти, що тримали вже напоготові ложки, враз підсунулися ближче, замахали ними, зацмокали губами
(К. Гриб)
;Виявилося, що той черевичок якраз впору. Добродії зацмокали язиками: – Ц-ц-ц-ц! Як на вас шито! Ану, ану пройдіться
(Ю. Винничук)
;//
перен.
Почати видавати звуки, схожі на цмокання (про механізми)
.Скотний двір задзвенів залізом, зацмокав клапанами, загув моторами
(І. Волошин)
.