ЗАТІ́СУВАТИСЯ

, уюся, уєшся, недок., ЗАТЕСА́ТИСЯ, ешу́ся, е́шешся, док.

розм.

Пробираючись між ким-, чим-небудь, серед кого-, чого-небудь, проникати кудись

– Що се таке? – подумав Хмельницький. – Погоня? Та ні, чого б погоні затісуватись у таку непролазну гущавину?

(І. Франко)

;

На них

[людей у черзі]

налягав сон, вони замовкали, дрімаючи, а в цей час недремні мовчки затісувалися в чергу

(Григорій Тютюнник)

;

В колону, між санним обозом, затесався віз...

(М. Шеремет)

;

тільки док., перен.

Випадково або несподівано, без належних підстав проникнути в яке-небудь середовище, товариство

Ти, письмак нікчемний, – Між славетних затесався Та вже й мислиш, навіжений, Що із їми

[ними]

порівнявся

(І. Манжура)

;

Чужа свиня затесалась у хлів і все поїла

(І. Карпенко-Карий)

;

– Іди, сину, надвір гуляти, чого ти між старих затесався? Тобі ще рано таке слухати

(С. Васильченко)

;

– Мій батько був шевцем, дрібним навіть. А що я в пани затесалась, так це випадок

(В. Винниченко)

;

Там, дивись, затесався якийсь телепень чи п'яничка, а там – егоїст або ханжа й перестраховщик

[перестрахувальник] ...

(М. Руденко)

;

* Образно.

Вони розклали вогнище під коренем величезного бука, який не знати як затесався серед вікових дубів

(В. Собко)

тільки недок.

Пас. до заті́сувати.

Із палиці зчищається кора, а потім вона затісується

(із журн.)