ЗАРЯДИ́ТИ
3
, ряджу́, ря́диш, док., що, розм.
Почати часто повторювати одне й те саме (у дії, розмові і т. ін.)
. – Тобі все-таки не слід своїх сторонитись-обходити. – Та що ти все зарядила: обходиш та обходиш! – гукнув Грицько
(Панас Мирний)
;– Своє зарядив
[Левко],
як молитву: юшку треба пускати не тільки з панів, а й з їхніх прихвоснів...(М. Стельмах)
;– То все на макаронах сиділи, а це зарядили горох та горох
(О. Гончар)
;//
без дод.
Почати безперервно йти (про дощ, сніг) або бути протягом тривалого часу (про мороз, спеку і т. ін.).
Після Пилипа сніг упав. Морози жаркі зарядили
(Панас Мирний)
;– Теплих днів випало мало, – спробував виправдатися Вірний. – Дощі як зарядили...
(В. Логвиненко)
;На вулиці починалася злива, і треба було встигнути доїхати додому, поки вона не зарядила на всю ніч
(І. Роздобудько)
.