ЗАПИЩА́ТИ
, щу́, щи́ш, док.
Почати пищати, видавати писк
. Клоун з носом-морковкою вихопив пищик і запищав
(О. Донченко)
;Помітивши мене, миша-мати раптом неспокійно запищала, і мишенята вмить сховались у своєму гнізді
(О. Копиленко)
;//
Почати кричати тонким голосом
.Діти заверещали, запищали на всі голоси й заскакали, як клубочки, на возі
(Грицько Григоренко)
;Ганночка запищала, заверещала від утіхи
(В. Малик)
;//
Почати говорити тонким, пронизливим голосом
.– Без святого Зосима погана справа коло пасіки, – запищав дід Оникій
(І. Нечуй-Левицький)
;Вистромила
[Федорка]
голову із соняшників і, скривившись, перекривляючи пані, запищала: – Ах, ах! Який жах! Немає й тут од них порятунку!(А. Головко)
;//
Почати утворювати тонкі пронизливі звуки (про предмети)
.Заскрипіли ярма, запищала немазана колішня, рушили вперед плуги
(Д. Бедзик)
;Я дужче притисла акселератор, аж запищало щось у двигуні
(В. Шкляр)
.