ЗАПА́КОСТИТИ

, ощу, остиш, кого, що, кому і без дод., розм.

Док. до па́костити.

Ми так запакостили всі річки, моря й океани, що стали перед проблемою – що тепер робити?

(із журн.)

;

Лихий чоловік – як хвороба: усе запакостить

(прислів'я)

;

– Ні, Семеновичу, не остиджу ніколи твоєї слави, не запакощу твоєї сім'ї й роду!..

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Землі в нього мало, та й ту занехаяв, запакостив. Хліб на ній родить, аж боляче дивиться. Хочеться просто взяти його за шию й бити носом об ту землю, щоб не смів її так гидити

(М. Івченко)