СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЗАНОТУВА́ТИ
ЗАНОТО́ВУВАТИ
, ую, уєш, недок., ЗАНОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
Те саме, що нотува́ти.
Коли потяг одходив від станції, швидкий пасажир розгортав якийсь журнал, виймав відтіля записну книжку і щось там занотовував
(М. Хвильовий)
;
Кореспондент заходився занотовувати свої враження у блискучий блокнот
(Д. Бедзик)
;
– Вареники з м'ясом, – замовляв відвідувач .. – Дві порції. – Офіціантка старанно занотовувала замовлення в блокнот
(О. Чорногуз)
;
Занотувавши назвище хазяїна, Тихович каже циганові копати абиякий кущ
(М. Коцюбинський)
;
Свій досвід, свої експерименти й спостереження він намагався узагальнити й занотувати
(О. Гончар)
;
// 
Відзначати, зафіксовувати в пам'яті, свідомості
.
Богдасеві так личить його вишита українська сорочка, з якої він, правда, трохи виріс. “Треба буде вишити нову, – занотовує собі в думках Марія, – я ж цю ще в Немирові на виріст вишивала й шила”
(О. Іваненко)
;
Микулині дружинники .. пильно вдивлялися з мурів, занотовуючи в пам'яті кожну стежку, кожну лощинку, кожний горбик
(А. Хижняк)
;
Як дрібний, але характерний штрих, занотую, що великий артист
[Панас Саксаганський]
завжди першим, раніше за всіх акторів, приходив на виставу і відразу ж брався до гримування
(М. Рильський)
.