А
3
(нерідко вимовляється подовжено: а-а!), виг.
1
. Уживається для вираження здогаду, здивування і т. ін
. Яким, видно, помітив гнідкову думку й почав його докоряти: – А, не хочеш? Угинаєшся?..
(Панас Мирний)
;[
Милевський
:]
Здорові, Любов Олександрівно! А, і ви тут, Оресте Михайловичу!(Леся Українка)
.2
. Уживається для вираження невдоволення, досади, погрози, злорадства
. – Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі .. – А-а! не дратуйте ж бо!..
(М. Коцюбинський)
;З криком пробігла жінка через двір на город. Пролопотіли чобітьми важко за нею: “Лови!.. а!.. бий!..”
(А. Головко)
.3
. Уживається для вираження переляку, відчаю, болі
. – Щоб оце хтось прийшов на виноградник, зрубав його, спалив, знищив хліб святий – а-а!
(М. Коцюбинський)
.